yuliiy_pokhresnik

Коли в однієї бідної жінки не вистачило грошей навіть на те, щоб нагодувати дітей, вона зателефонувала на радіостанцію і залишила там звернення до Бога про допомогу.

Один із слухачів був переконаним атеїстом і вирішив зробити собі приємність, познущавшись над незнайомкою. Чоловік дізнався її адресу, покликав секретарку і доручив їй купити дорогих продуктів.

Дівчина повернулася з найкращим м'ясом, сирами і солодощами. Яке ж було її здивування, коли начальник дав таке розпорядження: доставити продукти за адресою і, якщо жінка запитає, хто надіслав їжу, сказати, що це від диявола.

Коли секретар вручила незнайомці продукти, та була настільки вдячна, що з її очей полилися сльози. Вона не переставала дякувати дівчині. Коли вони почали прощатися, секретарка запитала:
- А Ви не хочете дізнатися, хто надіслав ці продукти?

На що жінка відповіла:
- Ні. Це абсолютно не важливо, тому що, коли Бог велить, навіть диявол підпорядковується.

Правило сімейного життя №1.

Ніколи не забувати про головне. За всіх обставин життя (а особливо у важких) треба пам'ятати, що ми живемо разом не для того, щоб з'ясовувати, хто має рацію, хто винен, або перевиховувати один одного, а для того, щоб разом рятуватися. Прагнути до миру, любові та щастя.

Последние стихи капризного старика После прочтения невозможно смотреть на пожилых людей прежними глазами.

А поміж ребрами сидить передчуття,
Що десь на сході гинуть рідні незнайомці.
Проходять пекло, віддають життя,
І це реальність, не в кіно на зйомці.

А поміж ребрами кричить від болю птах,
Бо ти нічим їм там не допоможеш.
Лише молитися лишається в містах,
Обов& #39;язково, незнайомцю, переможеш.

А поміж ребрами стискається любов,
І не важлива мова, твоя віра.
Загояться всі рани, стане шов,
Ти, незнайомцю, зупиняєш звіра.

А поміж ребрами лиш гордості слова,
Я кожен день тебе хвалю без ліку.
Бо Україна завдяки тобі жива,
Мій незнайомець, я молюсь до крику.

А поміж ребрами кричить моя душа,
Всі незнайомці, рідні, заклинаю.
Сьогодні вам присвячую вірша
Та повертайтеся живими, я благаю.

Вірш:
Ілюстрація:

Спіть з дітьми, беріть їх в своє ліжко, поки вони ще хочуть, загортайте в м'яку ковдру. Діти маленькі тільки один раз. Коли вони виростуть, то будуть шукати свій шлях і своє місце... Поспішайте, бо цей час дуже швидко закінчиться. Обіймайте їх, пригортайте до серця, цілуйте якомога більше, будьте з ними так близько, щоб відчути і почути подих і биття їхнього серця... Немає нічого більш прекраснішого в світі, ніж ця непідробна близькість матері та дитини ❤️

"Скоро починається новий навчальний рік і я хочу попросити вас усіх про послугу.

Сядьте з дитиною/дітками на 5 хвилин і поясніть їм, що бути дуже високим, низьким, повненьким, худим або будь-якого іншого кольору шкіри - це не смішно і не соромно.
Або якщо учень носить одне й те саме взуття чи одяг щодня - це також не соромно і не смішно.

Поясніть їм, що вживаний рюкзак несе ті ж мрії, що і новий.

Будь ласка, навчіть їх не зневажати нікого через те, що вони "інші" через відсутність тих самих можливостей, які у всіх нас різні.

Поясніть їм, що булінг/цькування - це боляче і що вони ходять до школи, щоб учитися, а не оцінювати.

Кожна людина, як і ми з тобою, має однакову цінність.

Освіта починається з виховання вдома"

Зі сторінки Anna Glogowska